«На струнах Кобзаревої душі»

Виховний захід

Мета.

Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух,; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Обладнання: ілюстрації, репродукції картин Т.Г. Шевченка,

    аудіозапис пісні, стрічки  

Хід заходу

Вчитель:    Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

         Ведуча 1 : Все йде, все минає... Та залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в пошуках краю землі, у пошуках істини і правди. В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує все людство. До них належить й  ім'я великого українського поета Т.Г.Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові.

" Історія мого життя, - писав поет, - становить частину моєї Батьківщини".        

Ведуча 2 : Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов'ю до України, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думки, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. Поезію Т. Г. Шевченка люблять усі народи.

                  І, на оновленій землі

                           Врага не буде супостата.

                          А буде син і буде мати,

                          І будуть люди на землі.

Ведуча 1 : Провіснику волі, великий титане,

Справдилися думи пророчі твої.

Приймай же данину любові і шани,

Од вольних народів нової сім'ї.

Ведуча 2 :  Ми живемо на Черкащині. Її називають Шевченковим краєм, бо це та земля, яку сходив Тарас малими босими ногами, яку скропив дрібними росами - слізьми.                                                                          

Квітує та казка,

Чудова Черкаська,

Тараса Шевченка земля.

Ведуча 1:  Ми чуємо Тебе , Кобзарю, крізь століття,

І голос Твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля...

Пісня – ”Тече вода в синє море “

Повідомлення учнів:

Учень:  На Черкащині, в селі Моринці, у родині селянина-кріпака 9 березня 1814 року народився хлопчик - майбутній великий поет та художник, сіяч розумного, доброго, вічного. (Показую на карті України Черкащину, села Моринці та Шевченкове). 

Вчитель: Поміркуйте, що означає слово «кріпак»? (Діти висловлюють свої думки). 

Отже, кріпак - це людина, закріплена за паном, яка на нього працює. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ. 

                Інсценізація! «Розмова малого Тараса з матір’ю»

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик: - Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати:  -  Так синочку правда   (Жінка сідає на лаву,хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик:  - А чому так багато зірок на небі?

Мати: – Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: – Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати: – Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик: – Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: – Старайся, мій хлопчику.

 

         Учень: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка « в науку». За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками. Гірке дитинство випало на долю Тараса.Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів і важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.

Учень: У селі Кирилівка минули дитячі роки Тараса. В селі збереглася могила його матері. яка ще молодою, знесилена тяжкою працею та нуждою, померла, залишивши осиротілих дітей. На кладовищі – могила батька Григорія Івановича, який не витерпів лихої долі і теж пішов із життя, а діти-сироти «розлізлися межи людьми, мов мишенята». Збереглася в селі хата дяка, в якій вчився малий Тарасик. 

Учень: Рано залишившись сиротою, Тарас Григорович на все життя зберіг любов до дітей. Своє сердечне ставлення до дітей висловив у багатьох поетичних творах. Поезії «Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під явора», «Мені тринадцятий минало», «Садок вишневий коло хати» та інші входять у дитячі душі змалку.

Є в селі музей Тараса Григоровича Шевченка, пам'ятник великому поетові. А Черкащину називають ПІевченковим краєм. 

відеофільм

Учень  :Як і заповідав поет, його поховано біля Канева над Дніпром на високій Чернечій горі, яку народ називає Тарасовою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі. 

Вчитель: - Діти, а що ви знаєте про кобзарів? 

(Діти висловлюють свої думки). 

Показ ілюстрацій. Могила Т.Г. Шевченка на Тарасовій горі біля Канева. 

        Складання « Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»

 

 9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко.

 22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва.

1838р. – вступив до Академії мистецтв.

1840р. – вийшов у світ «Кобзар».

1843р. – приїхав на Україну.

1845р. – закінчив Академію мистецтв.

1847р. – арешт поета, заслання.

1858р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання.

1861р. – видав для дітей України «Буквар».

10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало.

 

Декламування віршів.

Учень :     Ішов кобзар до Києва 

                  Та сів спочивати: 

                  Торбинками обвішаний 

                  Його провожатий. 

                  Мале дитя коло нього 

                  На сонці куняє. 

                 А тим часом кобзар 

                 Ісуса співає. 

Учень :    Благословен той день і час,

                   Коли прослалась килимами

                   Земля, яку сходив Тарас

                   Малими босими ногами.

                   Земля, яку скропив Тарас

                   Дрібними росами-сльозами.

Учень :    Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                  І голос твій нам душу окриля.

                  Встає в новій красі, забувши лихоліття,

                  Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Учень :    У росяні вінки заплетені суцвіття,

                  До ніг тобі, титане, кладемо.

                  Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                  Тебе своїм сучасником звемо.

Створення вінка пам’яті Т.Г.Шевченку (Учні заготовляють каркас-коло з листочками, квітами.  Прив’язують стрічки).

Ведуча 1 : Не малюйте Шевченка плебеєм,

                   У кріпацькій пошарпаній свиті –

                   Я  в нім бачу лице Прометея,

                   У одежі із сонця відлитій.

Ведуча 2 :  Не малюйте Шевченка солдатом,

                    Не малюйте  - він слухався долі.

                    Мій Шевченко завжди був крилатим,

                  Мій Шевченко завжди був на волі.

Ведуча 1:  Не малюйте поета в печалі,

                    Бо він – світоч і щастя народу.

                    Став пісок золотим в Кос – Аралі,

                    Де ступав він у кроки незгоди!

Ведуча 2 :  І тепер наш Тарас в кожній хаті,

                    З нами словом живим розмовляє.

                    Є в Шевченка народження дата –

                    Дати смерті в Шевченка немає!

Ведуча 1:   В минулім часі не кажіть про нього –

                     Він з нами нині в майбуття іде!

                     Його слова – то нам пересторога

                     У наших діях і на кожен день.

Ведуча 2 :   Якщо вам мова, і земля, й родина,

                      І пісня українська дорогі,-   

                     Любіть, як він, страждальну Україну .

                     Як він, ненавидьте ворогів.

           Пісня «Молитва за Україну».