https://award.naurok.com.ua//awards/__custom/893921.pdf

 виховна робота https://www.blogger.com/blog/posts/5547660135141826780

 

КЗ «НВО І-ІІІ ступенів «Мрія» м.Кропивницький

 учитель української мови та літератури,

зарубіжної літератури

 Слободенюк Людмила Анатоліївна

Фахове зростання  педагога  як умова  професійної компетентності

«Технологія виховання – це система створення  відповідних умов виховання, комплексного застосування методів і прийомів впливу на особистість  з урахуванням її індивідуально – психологічних особливостей, рівня вихованості, що гарантує отримання завчасно-передбаченого результату»    Бех І.Д.

« Хороший вчитель пояснює. Видатний вчитель показує. Великий учитель надихає»  Вільям Уорд.

Компетентність – це специфічна здатність, необхідна  для ефективного виконання конкретної дії у певній галузі, яка вимагає  вузькоспеціальних  знань,  певних предметних навичок, способів мислення, а також розуміння  відповідальності за свої дії; поінформованість, обізнаність у певній  галузі.

Для того, щоби  відбулось формування гармонійної особистості учнів, необхідно  підвищувати компетентність педагогів, їх методичний рівень у різних напрямах:

·                   громадянська компетентність (патріотизм,

дотримання системи демократичних цінностей);

·                   валеологічна компетентність ( профілактика професійного вигорання, здоровий спосіб життя);

·                   професійна компетентність;

·                   загальнокультурна компетентність;

·                   методична компетентність;

·                   медіотехнологічна компетентність;

·                   соціальна компетентність.

Головні аспекти  компетентності  гармонійно розвиненої  особистості вихованця:

·                   життєва компетентність;

·                   творча компетентність;

·                   інтелектуальна компетентність;

·                   загальнокультурна компетентність;

·                   соціальна компетентність;

·                   емоційна компетентність;

·                   особистісна компетентність;

                              МЕТОДИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

·                   Особистісна компетентність – самостійність, здатність до критики, відповідальність, надійність.

·                   Освітня компетентність – здатність безперервно удосконалювати свій професіоналізм, розвиватися в особистісному та суспільному житті.

·                   Володіння різноманітними методами навчання.

·                    Знання дидактичних методів, прийомів і вміння застосувати їх.

·                   Знання психологічних механізмів засвоєння знань і вмінь.

·                   Мобільність знань (постійне відновлення для успішного розв’язання завдань).

·                   Гнучкість методу (застосування методу залежно від умов).

·                   Критичність мислення (творчість, нестандартність).

·                   Відповідальність за дії.

·                   Впровадження методичних рекомендацій педагогічної спадщини українського народу і кращого світового досвіду.

 

Науковий підхід до методичної компетенції спирається на надбання педагогіки та психології, передусім на практичні рекомендації щодо забезпечення всебічного розвитку особистості.

 У професійному становленні педагогів  суттєвим є формування особистої позиції: ставлення до професійної педагогічної діяльності, творчості,учнів, самого себе.

  Методичний супровід вчителя допомагає в професійному ставленні педагога, в створенні його іміджу.

 

                                ІМІДЖ ПЕДАГОГА    

·                   Бажання передати знання та  свій досвід учням

·                   Знання вікової психології і фізіології дітей

·                   Естетичний вигляд, вміння бути зразком для вихованців

·                   Якісність та доступність викладання  матеріалу

·                   Уважне ставлення до думки учня

·                   Вміння викликати дискусію та підтримати діалог при обговоренні будь якої теми

·                   Орієнтування вихованців на професійну творчо-педагогічну діяльність

·                   Спрямування на рефлексійні дії (самоаналіз, самосвідомість, самооцінку)

·                   Емоційне  донесення матеріалу творчого напряму

·                   Доброзичливість і тактовність

·                   Терплячість і вимогливість

·                   Зацікавленість в успіхах учнів школи

·                   Об’єктивність в оцінці  знань, навичок та вмінь

·                   Вміння інтегрувати творчу та педагогічно-психологічну майстерність

·                   Здатність застосувати  творчо-педагогічний досвід людства у власній практиці

Методи досягнення творчо-педагогічної  майстерності

Що має вміти сучасний педагог:

·                   вміння працювати з комп’ютером;

·                   розробка, редагування, рецензування навчальних програм;

·                   оформлення журналів;

·                   написання планів річних, щомісячних;

·                   друкування статей, відкритих уроків з професійного вдосконалення в різних виданнях ;

·                   розробка сценаріїв класної години, виховного заходу;

·                   розробка методичних рекомендацій  для друкування в різних виданнях;

·                   оформлення портфоліо вчителя, сайту, блогу;

 

                                      ПРАКТИЧНІ  ЗАХОДИ

·                   Проведення майстер-класів в закладі освіти та за межами школи;

·                   Участь у конференціях, семінарах, методоб’єднаннях, форумах,

·                    Міжнародних та Всеукраїнських конкурсах, ярмарках, виставках, фестивалях;

·                   Участь у психологічних тренінгах, практикумах

·                   Проходження курсів підвищення кваліфікації

 Нове осмислення інформаційної орієнтації  у сфері   освіти має мобільно і плідно інтегруватись  в роботі закладу освіти.

 Проблема  формування естетичних орієнтацій учнів пов’язана з використанням таких інноваційних технологій, які спроможні подолати наступні суперечності: між потребою підвищення професійно-інтелектуального рівня педагогів та вмінням застосувати ці знання та вміння в роботі з учнями; між важливістю удосконалення форм й методів організації та проведення уроків для вихованців та недостатньої інформації для цього.

Подолання цих суперечностей потребує конструктивних рішень щодо ефективної системи навчання, виховання, розвитку, а саме створення інформаційних ресурсів для проектування навчально-виховного простору.

 

 

 

.

 

 

 

«На струнах Кобзаревої душі»

Виховний захід

Мета.

Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух,; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Обладнання: ілюстрації, репродукції картин Т.Г. Шевченка,

    аудіозапис пісні, стрічки  

Хід заходу

Вчитель:    Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

         Ведуча 1 : Все йде, все минає... Та залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в пошуках краю землі, у пошуках істини і правди. В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує все людство. До них належить й  ім'я великого українського поета Т.Г.Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові.

" Історія мого життя, - писав поет, - становить частину моєї Батьківщини".        

Ведуча 2 : Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов'ю до України, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думки, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. Поезію Т. Г. Шевченка люблять усі народи.

                  І, на оновленій землі

                           Врага не буде супостата.

                          А буде син і буде мати,

                          І будуть люди на землі.

Ведуча 1 : Провіснику волі, великий титане,

Справдилися думи пророчі твої.

Приймай же данину любові і шани,

Од вольних народів нової сім'ї.

Ведуча 2 :  Ми живемо на Черкащині. Її називають Шевченковим краєм, бо це та земля, яку сходив Тарас малими босими ногами, яку скропив дрібними росами - слізьми.                                                                          

Квітує та казка,

Чудова Черкаська,

Тараса Шевченка земля.

Ведуча 1:  Ми чуємо Тебе , Кобзарю, крізь століття,

І голос Твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля...

Пісня – ”Тече вода в синє море “

Повідомлення учнів:

Учень:  На Черкащині, в селі Моринці, у родині селянина-кріпака 9 березня 1814 року народився хлопчик - майбутній великий поет та художник, сіяч розумного, доброго, вічного. (Показую на карті України Черкащину, села Моринці та Шевченкове). 

Вчитель: Поміркуйте, що означає слово «кріпак»? (Діти висловлюють свої думки). 

Отже, кріпак - це людина, закріплена за паном, яка на нього працює. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ. 

                Інсценізація! «Розмова малого Тараса з матір’ю»

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик: - Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати:  -  Так синочку правда   (Жінка сідає на лаву,хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик:  - А чому так багато зірок на небі?

Мати: – Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: – Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати: – Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик: – Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: – Старайся, мій хлопчику.

 

         Учень: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка « в науку». За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками. Гірке дитинство випало на долю Тараса.Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів і важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.

Учень: У селі Кирилівка минули дитячі роки Тараса. В селі збереглася могила його матері. яка ще молодою, знесилена тяжкою працею та нуждою, померла, залишивши осиротілих дітей. На кладовищі – могила батька Григорія Івановича, який не витерпів лихої долі і теж пішов із життя, а діти-сироти «розлізлися межи людьми, мов мишенята». Збереглася в селі хата дяка, в якій вчився малий Тарасик. 

Учень: Рано залишившись сиротою, Тарас Григорович на все життя зберіг любов до дітей. Своє сердечне ставлення до дітей висловив у багатьох поетичних творах. Поезії «Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під явора», «Мені тринадцятий минало», «Садок вишневий коло хати» та інші входять у дитячі душі змалку.

Є в селі музей Тараса Григоровича Шевченка, пам'ятник великому поетові. А Черкащину називають ПІевченковим краєм. 

відеофільм

Учень  :Як і заповідав поет, його поховано біля Канева над Дніпром на високій Чернечій горі, яку народ називає Тарасовою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі. 

Вчитель: - Діти, а що ви знаєте про кобзарів? 

(Діти висловлюють свої думки). 

Показ ілюстрацій. Могила Т.Г. Шевченка на Тарасовій горі біля Канева. 

        Складання « Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»

 

 9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко.

 22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва.

1838р. – вступив до Академії мистецтв.

1840р. – вийшов у світ «Кобзар».

1843р. – приїхав на Україну.

1845р. – закінчив Академію мистецтв.

1847р. – арешт поета, заслання.

1858р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання.

1861р. – видав для дітей України «Буквар».

10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало.

 

Декламування віршів.

Учень :     Ішов кобзар до Києва 

                  Та сів спочивати: 

                  Торбинками обвішаний 

                  Його провожатий. 

                  Мале дитя коло нього 

                  На сонці куняє. 

                 А тим часом кобзар 

                 Ісуса співає. 

Учень :    Благословен той день і час,

                   Коли прослалась килимами

                   Земля, яку сходив Тарас

                   Малими босими ногами.

                   Земля, яку скропив Тарас

                   Дрібними росами-сльозами.

Учень :    Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                  І голос твій нам душу окриля.

                  Встає в новій красі, забувши лихоліття,

                  Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Учень :    У росяні вінки заплетені суцвіття,

                  До ніг тобі, титане, кладемо.

                  Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

                  Тебе своїм сучасником звемо.

Створення вінка пам’яті Т.Г.Шевченку (Учні заготовляють каркас-коло з листочками, квітами.  Прив’язують стрічки).

Ведуча 1 : Не малюйте Шевченка плебеєм,

                   У кріпацькій пошарпаній свиті –

                   Я  в нім бачу лице Прометея,

                   У одежі із сонця відлитій.

Ведуча 2 :  Не малюйте Шевченка солдатом,

                    Не малюйте  - він слухався долі.

                    Мій Шевченко завжди був крилатим,

                  Мій Шевченко завжди був на волі.

Ведуча 1:  Не малюйте поета в печалі,

                    Бо він – світоч і щастя народу.

                    Став пісок золотим в Кос – Аралі,

                    Де ступав він у кроки незгоди!

Ведуча 2 :  І тепер наш Тарас в кожній хаті,

                    З нами словом живим розмовляє.

                    Є в Шевченка народження дата –

                    Дати смерті в Шевченка немає!

Ведуча 1:   В минулім часі не кажіть про нього –

                     Він з нами нині в майбуття іде!

                     Його слова – то нам пересторога

                     У наших діях і на кожен день.

Ведуча 2 :   Якщо вам мова, і земля, й родина,

                      І пісня українська дорогі,-   

                     Любіть, як він, страждальну Україну .

                     Як він, ненавидьте ворогів.

           Пісня «Молитва за Україну».