Комунальний заклад «Навчально-виховне об`єднання I-III ступенів «Мрія»

Кропивницької міської ради Кіровоградської області»

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

Робота учасника

XXII Всеукраїнського конкурсу

учнівської творчості

«Об’єднаймося ж, брати мої! »

номінація «Література»

учениці 9-II класу

Цоток Тетяни

Керівник:

Слободенюк Людмила Анатоліївна,

вчитель української мови

2

Війна…

Біль…Сум…Страх…Темрява…Холод…Руйнування…Сирени…Вибухи…

Ракети…

І це ще не весь перелік того, що випало на долю нашої неньки - України з

моменту вторгнення російського агресора.

Сумна…Спантеличена…Понівечена…Заплакана…Налякана…З опущеними

крилами… Наша Батьківщина з початку війни.

Україна - мирна держава, жила спокійним врівноваженим життям. Вона не

чіпала нікого, ні на кого не зводила наклеп, ні до кого не втручалася зі своїми

порадами та діями. Просто працювала та нормально функціонувала. Навіть, не

думала, що доведеться з кимось воювати та не готувалася до цього. І настав

день, коли на неї зненацька напав злочинець, почав руйнувати її, вбивати та

катувати населення, зводити наклеп на неї, шматувати її на частини,

відбираючи та привласнюючи територію.

24 лютого 2022 року всі українці запам’ятають на все життя. Коли прокинулися

рано-вранці під сильний звук літаків та вибухів. Всі засоби масової інформації

сповістили про початок війни росії проти України.

Коли про війну мені розповідала моя, вже покійна, прабабуся, я уявляла цей

жах і навіть не думала, що таке може трапитися і в наш час, коли безліч

варіантів є для того, аби домовитися один з одним. Окрім, як безжально

убивати людей та руйнувати все необхідне для людського існування. Але

виявляється не з усіма можна домовитись…

Багато випробувань в різні часи припадало на долю українського народу: його

хотіли заморити голодом, знищити війнами…

Дуже важливо мати хорошого сусіда - це необхідна складова спокійного та

комфортного проживання, як у квартирі чи будинку так і в державі. Нажаль,

3

нашій державі пощастило не з усіма сусідами, через що вона зараз перебуває в

такому стані.

Слова Надії Гуменюк: «Наш дух не вбити, волю не зламати, за нами – діти й

Україна - мати і з нами воля й правда вікова!» в повній мірі характеризують

наш народ.

Збройні сили України стримують військову агресію росії проти України та

дають їй гідну відсіч. Вони, у важкий для нашої Батьківщини час стали на

захист суверенітету та її територіальної цілісності. Ціною власного життя та

здоров`я виганяють російських окупантів з території нашої України. Хлопці та

дівчата ЗСУ героїчно захищають нашу землю та наше життя від російського

агресора, який звик все нищити, захоплювати, привласнювати.

Метою окупанта є - знищити український народ, як націю. росія – це країна,

яка звикла воювати і життя людей для неї взагалі нічого не варте.

Відправляючи своїх солдатів на війну в Україну, держава-агресор усвідомлює,

що відправляє їх на смерть. Але це її не зупиняє… Влада росії та виконавці її

злочинних наказів здатні вбивати своїх і чужих, дорослих і малих, військових і

цивільних, щойно народжених та ще ненароджених.

Збройні сили України попри безліч перешкод дають гідну відсіч окупантам,

навіть, при нестачі озброєння їм вдавалося знищувати це зло. А зараз коли,

Україні допомагають з озброєнням, наші бійці досягають великих успіхів на

фронті. Є багато держав, які дуже допомагають нашій Батьківщині

протистояти ворогу. Окрім цього дуже дружнім стало і населення нашої

держави. Кожен допомагає чим може. Допомагають всі: працюючі та

непрацюючі, діти та люди похилого віку.

Все населення нашої держави зараз радіє втратам окупантів. Серед втрат

країни-агресора багато людських жертв, і ми розуміємо, що чим більше буде

втрат у них, тим менше загине українського народу від їх рук, і радіємо все

більшим, і більшим їхнім втратам. Звісно, раніше з нами такого не було, ніколи

4

ми нікому не бажали поганого…Ми й зараз не бажаємо, лише хочемо, щоб

противники якнайшвидше покинули територію нашої держави.

Хлопці та дівчата ЗСУ зараз працюють в надзвичайно важких умовах.

Оскільки, почалися холод, дощі та морози, а вони змушені перебувати на

холоді більшу частину часу, і навіть ночувати на вулиці.

Дуже обурює той факт, що поки захисники та захисниці нашої держави

протистоять ворогу, серед українського народу є багато зрадників. Багато їх і

серед працівників різних галузей, і серед простого населення. Як можна

зраджувати ту, де ти народився, виріс, або просто проживаєш?…Як можна за ті

нікчемні гроші зраджувати та наражати на смерть весь український народ? На

ці питання ніколи не зможуть відповісти зрадники, бо в них, як і в окупантів –

немає ні серця, ні душі. Бо не може бути серце в осіб, які окрім того, що

вбивають, ще й бездушно знущаються з людей піддаючи їх нестерпним мукам.

З 24 лютого 2022 року в українського народу немає весни, літа, осені, зими. Є

лише перший, другий, третій…281-й, 282-й, 283-й…дні війни і кожного дня всі

сподіваються, що це – останній день російської навали. Окупанти забрали в нас

можливість радіти: радіти снігу, бо ми розуміємо, що холодно армії збройних

сил України; вони забрали в нас можливість радіти осені, бо ми розуміємо, що

без листя, видно наших захисників і захисниць та їм треба більше маскуватись;

ми не радіємо та не святкуємо державні свята, оскільки в ці дні окупанти

посилюють обстріли; вони забрали в нас можливість ходити до школи,

подорожувати…

Але зараз ми дивимось на речі зовсім іншими очима. Ми цінуємо те, на що

раніше не звертали уваги. Ми радіємо: коли є світло; коли є мобільний зв'язок;

коли є можливість зателефонувати до рідних та близьких; коли є можливість

відвідати школу; коли проходить день або ніч без тривоги, або ще краще і

день, і ніч; ми радіємо, що настав ранок нового дня…

5

Ми згадуємо ті часи, коли не було війни і розуміємо, які ми тоді були щасливі;

ми згадуємо ті часи коли для нас лунав шкільний дзвінок і розуміємо, що зараз

з радістю бігли б до школи; ми згадуємо ті часи, коли могли спати без страху і

розуміємо, що «безсоння», це зовсім не те, що ми раніше думали. В своїй мові

намагаємося не вживати русизмів, а з часом їх зовсім не вживатимемо, бо

хочемо забути все, що пов`язано з країною-терористом. Значення деяких

звичних слів докорінно змінилися в нашому розумінні, а саме коли ми чуємо

такі слова, як «тривога», «приліт», «розтяжка», «град», «бавовна» та «чисте

небо» розуміємо терміни воєнного характеру. Ми змінилися, вони нас змінили,

ми не будемо такі, як раніше…

Зараз нашу Україну скалічили, багато людей вбили, багатьом зруйнували долю,

знищили багато цінностей нашого народу. Ще раніше від нашої Батьківщини

відірвали шматок тіла. Але воїни ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ та весь

український народ працюють та працюватимуть над тим, щоб очистити нашу

державу від російських окупантів, відновити територіальну цілісність України,

відбудувати зруйновані підприємства, пам’ятки архітектури та все, що

знищила російська нечисть. Україна підніме свої крила, витре сльози,

відбудується, розквітне, але НІКОЛИ не зможе відновити людські життя.

Народ України НІКОЛИ не пробачить російському агресору людських втрат в

цій війні.

НАРЕШТІ…ДОЧЕКАЛИСЯ…

ПЕРЕМОГА…СЛЬОЗИ…ЩАСТЯ…РАДІСТЬ…ОБІЙМИ…ПОЦІЛУНКИ…

СХВИЛЬОВАНІСТЬ…

Вірю, завдяки ЗСУ, скоро ці слова лунатимуть в кожній українській домівці,

жовто-блакитний прапор майорітиме по всій території нашої держави, окупанти

назавжди щезнуть з нашої землі. Україна стане процвітаюча, вільна, незламна,

сильна, незалежна, мальовнича, мудра, єдина, квітуча. Вона отримає великий

досвід від того, що з нею відбулося, зробить з цього висновки. Армія ЗСУ буде

6

наскільки сильною та озброєною, що ніхто і ніколи не посміє та, навіть, не

подумає повторити підлість росії.

І БІЛЬШЕ НІКОЛИ З НАШОЮ БАТЬКІВЩИНОЮ НЕ ТРАПИТЬСЯ ТАКОЇ БІДИ!